Історія міста Тлумач


 

м. Тлумач

 

Адреса Тлумацької міської ради:

 78000, Івано-Франківська область, м. Тлумач, 

 вул. Макуха,2

 тел.: (803479)- 2-25-45, 2-14-44

           Тлумацький район утворено в 1939 році, в 1963 році - ліквідовано, а в 1965 році утворено знову. Розташований в північно-східній частині Івано-Франківської області в лісостеповій зоні Правобережжя Дністра /Покуття/. Територія району складає 0,68 тис. кв. км або 3,9% території області. Чисельність населення міста Тлумач складає 8.640 тис. чол. Районний центр - м.Тлумач. Перша згадка про м.Тлумач відноситься до 1213 року в Іпатієвському літописі. Місто мало Магдебурське право. Відстань від м.Тлумача до обласного центру і залізничної станції в м. Івано-Франківську - 27 км. За адміністративним поділом район має 1 місто, 1 селище міського типу та 57 сільських населених пунктів. В селах району нараховується 15285 дворів, з них 14310 - функціонує. В районі утворено 1 міську, 1 селищну і 32 сільських ради. Район займає площу 68354,8 га. Сільськогосподарські угіддя складають 49746, 8 га, з них рілля – З6924,2 га. Загальна протяжність автомобільних шляхів в районі складає 740 км. З них з твердим покриттям - 254 км. В місті Тлумачі є загально освітня школа I-IIIст.,гімназія, школа-інтернат. В Тлумачі працює сільськогосподарський технікум.

          З 1906 по 1939 рік в місті Тлумачі проживав і працював адвокат Іван Макух – Міністр внутрішніх справ ЗУНР, посол Галицького сейму. З 1929 по 1957 рік проживала і працювала поетеса Марійка Підгірянка. 29 березня 1944р. частини 8-го гвардійського механізованого корпусу Червоної Армії зав’язали бій за місто Тлумач. Протягом дня знищили понад 300, взяли в полон до 250 гітлерівських солдатів і офіцерів, спалили 150 автомашин, 13 гармат,. З перших же днів після визволення почалася відбудова зруйнованого міста. 29 липня відновила діяльність міська Рада. Дістали допомогу господарства, що потерпіли під час війни, асигнували кошти на придбання худоби, відбудову житла громадян. Вже 10 серпня 1944 року в місті Тлумачі працювало багато підприємств, в т. ч. млин, пекарня; підготували до пуску спиртовий завод, закінчувалась відбудова другого млина з добовим виробництвом 12 тонн борошна. Відкрилися шевська й кравецька майстерні, розпочав роботу райпобуткомбінат з механічною майстернею та ковальським цехом. В цьому ж році відбудували лікарню, поліклініку, санстанцію, відкрили інфекційну та районну лікарні. Для них не вистачало білизни, посуду тощо. В місті та районі був проведений збір необхідних речей, і за кілька днів лікарні одержали найпотрібніше. В Тлумачі найбільш розвиненими галузями промисловості є харчова і будівельних матеріалів. Змінилися матеріальні й побутові умови життя громадян Тлумача. В місті виросли нові вулиці, зведено триповерхове приміщення для установ, двоповерхові будинки готелю, магазину, нового ресторану. Значно збільшилася житлова площа комунальних будинків. Тільки за 1960-1967 роки споруджено 5 двоповерхових житлових будинків, 6 будинків фінського типу тощо. У післявоєнний період з допомогло держави збудовано понад 150 добротних індивідуальних жител. Береги річки Тлумачик з'єднав залізобетонний міст. Місто прикрашає добре впорядкований парк, де височить пам'ятник  воїнам, які загинули під час визволення Тлумача від німецько-фашистських окупантів. За роки Радянської влади Тлумач став благоустроєним районним центром; містом розвиненої місцевої промисловості та високої культури. Під час розкопок, що проводились на околиці міста в 30-х роках XX ст., виявлено поховання доби ранньої та пізньої бронзи. Виникнення міста Тлумач належить до XII ст. За князювання Ярослава Осмомисла недалеко від Дністра, поблизу важливих торгових шляхів, що йшли з Галича на схід, було засновано поселенця товмачів. Тут жили князівські люди, які несли митну службу. Вони оформляли торговельні справи князівського двору, були перекладачами під час переговорів з представниками іноземних держав. Саме цим і пояснюється назва поселення Товмач (польською мовою —Тлумач). 

Він згадується в Іпатіївському літопису під 1213 роком. В 1370 році Тлумачем володіють рідні великого феодала Миколи Коритка, а в 1396 році всі землі його околиць король передає шляхтичу Владиславу Опольському. Кожний новий власник використовував тимчасове право володіння містом для посилення експлуатації селян та ремісників. В кінці XIV-XV ст. ст. у Тлумачі розвивалися ремесла. Серед жителів з'являються ковалі, сідлярі, цирульники, муляри. Міщани займалися також землеробством. У 1448 році Тлумач дістав магдебурзьке право, а 1511 року король дарує йому право щорічного й щотижневого ярмарку. Наприкінці XVI ст. становище міщан ще більше погіршується в зв'язку з нападами іноземних загарбників — татар і турків. У 1594 році Тлумач спалили татари. Не встигла місто відбудувати, як у 1617-1618 роках знову воно було спалене під час нового татарського набігу. Люстрація 1621 року свідчить про занепад економічного життя й значне зменшення населення міста. В період визвольної війни українського народу, восени 1648 року, повстали міщани Тлумача, які об'єдналися з селянами навколишніх сіл. Полковником обрали міщанина Ярему Поповича. Місто опинилося в руках повстанців і було перетворене на їх опорний пункт. Загін захоплює панський маєток і замки у селах Палагичах, Живачеві, замок і костьол у Тлумачі, двір шляхтича Яблоповського. В ході визвольної війни місто кілька разів переходило з рук у руки. Тлумач був зовсім зруйнований.

             Протягом другої половини XVII ст. місто поступово відбудовується. Помітно розвивається Тлумач у XVIII ст., зростає його населення: 1775 року в місті було вже 860 жителів, а 1786 року — 1014 жителів. З першої половини XVIII ст. Тлумачем володіли магнати Потоцькі. Вони мали тут два фільварки, сади й парки, їм належало 1223 морги землі. А тим часом у розпорядженні 504 дворів міщан було 1397 моргів орної землі, 1035 моргів сіножатей, 287 моргів лісу. Але господарства міщан не були рівноцінними: поруч із заможними існували й такі, що мали тільки городи до морга, або 250-300 кв. сажнів під будинком та садом, 14 проц. були зовсім безземельними. Бідніші верстви населення відчували основний тягар всіляких податків, платили феодалам безліч чиншів. В 1789 році населення міста заплатило 1258 флоринів 59 крейцарів податків. На кінець XVIII ст. Тлумач мав вигляд типового феодального містечка з окремими вулицями: Тисменицькою, Палагицькою, Войтівською та кількома меншими вуличками. Працювали дві школи, будинок убогих (так називалась лікарня). В 1810 році Тлумацьке староство (Тлумач, села Падорожна, Долина, Озеряни, Грушка, Бортники тощо) передасться графам Дзедушицьким, які й володіли ним до 50-х років XIX століття. На поміщицьких полях вирощувалася картопля, її збирання вимагало одночасно великої кількості робочих рук, а тому ставала необхідною праця за вільним наймом. У 3-х фільварках Тлумацького ключа, при яких було всього 477 господарств, в 1833 році на збиранні картоплі працювало 1016 найманих робітників. Великі землевласники активно включаються у торгово-підприємницьку діяльність. З річного доходу Тлумацького ключа за 1807 рік, який становив 108,5 тис. злотих, 88,9 тис. злотих давали продукти панщинної праці кріпаків. Поміщик продавав зерно, худобу, продукти тваринництва, лісові матеріали та інше. У 1838 році граф Дзедушицький у Тлумачі будує цукровий завод. Уже в 1843 році тут була парова машина, столярно-теслярські майстерні, цегельні і т. н. В сезон цукроваріння на заводі працювало до 800 чоловік, а річний оборот підприємства сягав 2,5 млн. злотих. 1844 року в усій Галичині перероблялося 550 тис. цнт цукрових буряків, з них 510 тис.цнт. — у Тлумачі. Але вихід цукру на той час становив лише 5 проц. Тому в одному з найкращих років-1844 - завод виробляв лише 30 тис. цнт цукру. В 50-х роках створюється акціонерне об'єднання цукровиків, яке здійснило реконструкцію підприємства, завдяки чому зросла його потужність до 43-70 тис. цнт рафінованого цукру на рік. В тон період завод досяг найбільшої продуктивності і став одним з найпотужніших цукрових підприємств у Європі. Він проіснував до 1882 року і через нерентабельність був закритий. На цукроварні протягом сезону працювало 4-5 тис. робітників, переважно з навколишніх сіл. Пролетаріат, що зосереджувався тут, включається у революційну боротьбу. Відгуком на повстання польських буржуазних демократів у Кракові та антифеодальне повстання селян Західної Галичини (лютий 1846 року) було заворушення робітників Тлумацького цукрового заводу, де вели агітацію емісари польських повстанців. Виступом керувала організована група робітників. Австрійські власті характеризували його як «політичну змову». Було заарештовано та ув'язнено чимало робітників та агітаторів польських повстанців. Арештовані, як показувало слідство, «робили революцію» і закликали до повалення влади австрійської монархії, знищення шляхти і звільнення селян від кріпацтва. На завод для придушення виступів робітників прибув військовий загін. Навесні 1846 року в Тлумачі та його околицях діяли групи польських повстанців. Місцева влада змушена була посилити військовий гарнізон та провести арешти серед співчуваючих повстанцям. У числі 13 в'язнів були організатори змови — Фелікс Томчинський, Згурський і Пужанський. Після реформи 1848 року дещо пожвавлюється економічний розвиток Тлумача. На початку XX ст. розгортається страйковий рух на підприємствах Тлумача, який особливо посилюється під впливом першої російської революції. Селяни Тлумача й повіту брали участь у селянських вічах в Коломиї, де вони висували ряд політичним та економічних вимог. У роки першої світової війни цей район дуже потерпів. Протягом лютого-червня 1915 року тут йшли вперті бої між російськими та австро-угорськими військами. Тлумач неодноразово переходив з рук у руки. В лютому 1917 року його знов зайняли російські війська, але невдовзі змушені були відступити. Тлумач зруйнували, залишилися тільки окремі кам'яні будинки. Занепали промисловість, транспорт, торгівля. 

           Восени 1918 року в Тлумачі відбулося віче, на якому прийнято резолюцію про возз'єднання всіх українських земель в єдиній Українській Радянській державі. Більшість жителів Тлумача не мала можливості користуватися медичною допомогою, вчити своїх дітей у школах. На весь Тлумач були лише 6 приватних лікарів і аптека. І хоч тут працювали 7-класні чоловіча та жіноча українські школи, початкова українська школа, польська державна гімназія та польська приватна жіноча семінарія5, проте значна частина дітей трудящих лишалася поза навчанням. Не досить дбали місцеві власті і про розвиток культурних закладів: у Тлумачі було невеличке польське театральне товариство та культурно-освітні товариства «Просвіта» і «Каменяр». У 1940 році Тлумач стає районним центром. Трудящі району обрали 3 депутатів до обласної Ради, 50 — до районної. В місті запрацювали десятирічна школа з українською мовою викладання, районна лікарня, поліклініка, пологовий будинок. Почала виходити газета (в 1939 році—«Селянська газета», з 1940 року — «За соціалістичну перемогу»). Відкрились широкі можливості для розвитку народних талантів — створили артіль художньої вишивки ім. Крупської. Вона об'єднала 250 вишивальниць міста і району. Перші соціалістичні перетворення в місті перервав напад фашистів. 2 липня 1941 року до Тлумача вдерлися гітлерівські загарбники. За роки окупації місто зазнало жахливих руйнувань. Було знищено залізничну колію Тлумач-Станіслав, понад 660 житлових та адміністративних будинків, залізничну станцію, електростанцію, пошту, школу, млин, лікарню, поліклініку, районний будинок культури, цегельний завод, розграбовано МТС тощо. Окупанти розстріляли понад 400 жителів міста та 274 чоловіка вивезли в рабство до Німеччини. Кількість населення міста за час окупації скоротилась у 2 рази. 1960 року в Тлумачі відкрили музичну студію, яку в 1963 році реорганізовано у філіал Івано-Франківської музичної школи. З 1966 року місто має свою музичну школу. її вихованці виступають з концертами перед жителями Тлумача та навколишніх сіл. Для дітей тлумацьких трудівників була  художня студія, будинок піонерів. А під час літніх канікул тут відкривався піонерський табір «Здоров'я», де щорічно відпочивало  до 300 дітей. Велику культурно-виховну роботу серед населення ведуть 9 бібліотек міста. Успіхом у читачів користувались скликані районною бібліотекою читацька конференція «Хімія в сільському господарстві», тематичний вечір «Сім'єю дорожити вмійте», диспут на тему «В чому краса людини?» тощо. Багато в чому допомагає школі у вихованні підростаючого покоління дитяча бібліотека, її працівники влаштовують конференції юних читачів, проводять бесіди про життя і творчість радянських письменників, випускають усний журнал «Хочу все знати», влаштовують ранки казок та ін. В місті працює також медична бібліотека. Авторитетом користується районна газета «Дністровська зірка». На її сторінках висвітлюються актуальні питання життя міста і району. В період здійснення соціалістичних перетворень вона викривала ганебні вчинки українських буржуазних націоналістів, показувала переваги колективного господарства над одноосібним. Зростає тираж газети, починала вона з 1000 примірників, а в 1970 році її тираж становив понад 8500 примірників. У місті створена сітка лікувальних установ з кваліфікованими медичними працівниками. 1969 року тут працювали районна поліклініка, рентгенкабінет, дитяча й жіноча консультації, зубний кабінет, районна лікарня, районна дитяча лікарня, тубдиспансерне відділення та ін. Особливою пошаною, тлумачан користуються хірург А. Ф. Палагнюк, головний лікар тубдиспансера Т. В. Литвинова. Змінилися матеріальні й побутові умови життя громадян м. Тлумача. В місті виросли нові вулиці, зведено триповерхове приміщення для установ, двоповерхові будинки готелю, магазину, нового ресторану. Значно збільшилася житлова площа комунальних будинків. Тільки за 1960—1967 роки споруджено 5 двоповерхових житлових будинків, 6 будинків фінського типу тощо. 

        Тлумач - одне з найдавніших міст Прикарпаття. 2013 року йому виповнюється 800 років. Перші літописні згадки з”явились ще 1213 року, за князювання Ярослава Осмомисла. Недалеко від Дністра, поблизу важливих торгівельних шляхів, що йшли з Галича на схід було засновано поселення товмачів. Тут жили князівські люди, які несли митну службу. Вони оформляли торгівельні справи князівського двору, були перекладачами під час переговорів з представниками іноземних держав. 
       Місто славне своїми історичними та культурними традиціями, а багаті поклади корисних копалин в районі роблять його привабливим для залучення іноземних інвестицій. Перспективи розвитку міста пов”язані із близькістю Карпат, річки Дністер та унікального місця для розвитку дельтопланеризму. Сюди приїзджають спортсмени-дельтапланеристи не лише з України , а із сусідніх держав: Росії, Білорусії, Польщі, Литви, Румунії. За роки Незалежної України зусиллями міської та районної влади багато зроблено для оновлення та покращення привабливості міста: оновлені будівлі, здійснено благоустрій вулиць та площ центральної частини міста. В даний час виготовлена проектно-кошторисна документація на реконструкцію міського парку, будівництво спорткомплексу.
       До відзначення 800-річчя міста планується здійснити ряд заходів з вирішення соціально-економічних питань, безперебійного функціонування систем життєзабезпечення жителів міста, збереження історичних споруд, популяризації історичних та культурних цінностей. Маштабність цих завданиь не дозволяє їх успішно виконати без державної підтримки.